якось він її залишив. просто-просто. посеред пустого міста, на зупинці — мегаполіс став схожим на тихий острів: де юрба там хвилі сині, хмарки ниці. стало темно і самотньо, та згодом їй птахи з дерев гукнули «пусте це», шепотіло листя «смішна втрата, не сумуй, сестро, — кращого варта».
почуття напрокат, мов стріли гострі. за ударом удар — все по під серце. в цьому світі з тобою ми тільки гості, ні секунди не згай — не повернеться.
шукай мене, там де біль мине. між зла людей не є місце моє. шукай мене там де біль мене, ось де я є. де всі мої є. шукай мене, де біль мине. між зла людей не є місце твоє. шукай мене там де біль мене ось де ти є, ось де всі твої є
вогні великих міст так схожі на рай-рай. манять і кличуть тебе і мене. дівчинко, будь собой, на все зважай. чуй голоси шепотять: продай душу, продай-продай.
почуття напрокат, мов стріли гострі. за ударом удар — все по під серце. в цьому світі з тобою ми тільки гості, ні секунди не згай — не повернеться.
шукай мене, там де біль мине. між зла людей не є місце моє. шукай мене там, де біль мене, ось де я є. де всі мої є. шукай мене, там де біль мине. між зла людей не є місце твоє. шукай мене там де біль мене ось де ти є, де всі твої є.
